Смакула Олександр Теодорович
1900-1983рр.
Олександр
Смакула увійшов в історію науки як один із найвидатніших українських фізиків ХХ
ст. Він є гордістю не лише українського народу, а й світової науки. Понад 40
років свого життя Олександр Смакула віддав науці за межами України. "Але
своєї Батьківщини не забув і повік не забуду", - писав він у 1964 році.
Народився
український учений 1900 року в селі Доброводи неподалік від Збаража на
Тернопільщині в селянській родині. Закінчив початкову школу у рідному селі,
вчився в Збаразькій, а пізніше - Тернопільській гімназії.
Уже в юнацькі роки
Олександр виявив успадковану від батьків любов до рідного краю і до його
історичного минулого. Війна 1914 р. та події 1918 р. спонукали його до
безпосередньої участі у встановленні національної влади у Доброводах. Як
свідомий юнак-гімназист, Олександр Смакула вступив до лав Української галицької
армії.
Згодом, у 1922 р., О. Смакула успішно закінчив навчання в Тернопільській
гімназії і того ж року склав іспити до Геттінгенського університету - відомого
європейського наукового центру в Німеччині. 1927 р. Олександр здобув наукову
ступінь доктора філософії, успішно склавши докторський іспит, та став працювати
асистентом у фізичному інституті під керівництвом знаменитого професора Роберта
Поля.
Олександр Смакула мав добру наукову перспективу в Німеччині, та все-таки
прагнув повернутися на рідну землю. 1928 року він, на запрошення колишнього
вчителя і земляка професора А. Музички, приїхав до Одеси працювати в
університеті.
Проте, беручи до уваги винятково тяжкі часи для України й
особисто для О.Смакули, професор Поль відкликав його до Німеччини. І вже 1930
року молодий учений почав працювати у Гайдельберзі в Інституті медичних досліджень
керівником оптичної лабораторії, а з 1934 р. - керівником дослідної лабораторії
всесвітньо відомої фірми Карла Цайсса в Єні.
У 1935 році О. Смакула робить епохальне відкриття, на яке отримав перший у
світі патент, - спосіб поліпшення оптичних приладів, що отримав назву
"просвітлення оптики". Суть відкриття в тому, що поверхню скляної
лінзи покривають спеціальним шаром певного матеріалу..., що значно зменшує
відбивання світла від поверхні лінзи й одночасно збільшує контрастність
зображення.
Оскільки оптичні лінзи є основним елементом різних приладів -
фотоапаратів, мікроскопів, телескопів, перископів, стереотруб, біноклів, різних
оптичних пристроїв до стрілецької зброї тощо - це відкриття стало великим
здобутком, яким користується все людство до сьогодні, як на Землі, так і в
космосі для фотографування Землі та інших планет.
Проте мало хто знає, що цим
епохальним відкриттям ми завдячуємо українському вченому і винахідникові
Олександрові Смакулі. Важким і морально, і фізично був для ученого період Другої світової війни.
Праця у гітлерівській Німеччині супроводжувалася голодом і холодом. Тоді ж О.
Смакулу спіткала тяжка утрата - помер його син. А наприкінці війни американська
окупаційна влада вивезла ученого разом з іншими видатними фізиками й інженерами
до США, де його змусили працювати у військовому форті-лабораторії (штат
Вірджинія) на потреби військово-промислового комплексу, досліджуючи матеріали
для інфрачервоної техніки.
1951 р. українського вченого запросили на посаду
професора Массачусетського технологічного інституту (МТІ), при якому згодом він
заснував і очолив лабораторію фізики кристалів. Цей науковий заклад вважається
найкращою вищою технічною науковою інституцією в Америці.
У той час в цьому
інституті працювало багато значних світових учених: творець кібернетики Вінер,
засновник математичної теорії пересилання інформації К. Шеннон, фахівці з
теорії інформації Д. Віснер та квантової механіки Д. Слейтер та багато інших.
Серед цієї наукової еліти професора О. Смакулу вважали одним із кращих. Він
здобув пошану за енциклопедичні знання з різних технічних ділянок науки,
зареєстрував багато патентів, написав чимало наукових праць.
Смакула винайшов і запровадив оригінальні технології вирощування, очищення
й дослідження кристалів, дослідив неоднорідності у мішаних кристалах та
дефектах германію й кисню в монокристалах кремнію, дослідив зміни властивостей
кристалів внаслідок впливу радіації та дефектів.
Професор О. Смакула написав фундаментальну монографію "Монокристали:
вирощування, виготовлення і застосування", яка вийшла 1962 р.
Олександр Смакула досліджував і органічні кристали, що згодом дало змогу
синтезувати вітаміни А, В2 та D. Долучився до розвитку квантової теорії, мав
чимало ґрунтовних ідей про багаторівневість структури навчального процесу у
вузах, про гуманізацію й екологізацію освіти, про наукову термінологію, про
гармонію фундаментальних і прикладних досліджень, теорії й експерименту. Він
автор понад 100 наукових праць.
Незважаючи на те, що Олександр Смакула був далеко від батьківщини, він
завжди залишався патріотом України, підтримував тісні зв'язки з українцями
американської діаспори, був дійсним членом наукового товариства Тараса
Шевченка, почесним членом товариства Українських Інженерів в Америці та інших
наукових товариств.
Він багато допомагав своїм землякам-науковцям. Протягом
довгих років життя за кордоном учений мріяв побачити Україну. У 1972 р. він
взяв участь у Міжнародній конференції з кристалографії, що відбулася у
Вірменії, після якої йому дозволили відвідати рідних на батьківщині.
Це були
перші й останні після Другої світової війни відвідини ним України, рідного села
Доброводи, Тернополя і Києва. Олександр Смакула помер 17 травня 1983 р., у м.
Обурн у США, де його і поховали.
Науковці-земляки
пам'ятають про свого видатного краянина. Навесні 1996 року було засновано
Тернопільський обласний Фонд Олександра Смакули, який має за мету пошук і
повернення до активного наукового й культурного обігу спадщини О. Смакули та
інших українських учених.
1992 р. Львівським НТШ проведено перший міжнародний
Смакулів симпозіум, у 2000 р. - другий. До 100-річного ювілею видано перший том
"Наукових праць" О. Смакули. До цієї дати випущено художній конверт
"Олександр Смакула", встановлено величний пам'ятник ученому в с.
Доброводи, відкрито його меморіальний музей у природничому ліцеї ім. О.Смакули
в рідному селі. Рішенням ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 2000 рік
проголошено роком Олександра Смакули.
21.11.2024
