Кістяківський Юрій Богданович

1900-1982рр.

Видатний фахівець з фізичної хімії Юрій (Георгій) Кістяківський наро­дився 18 листопада 1900 року в Києві, в родині професора Богдана Кістяківського.

Багато років по тому він згадував: «Мій бать­ко, соціолог, виглядав на межі століть, як «біла во­рона». Його праці, присвячені проблемам людини, були непопулярним предметом у Російській імперії того часу. Ці питання просто нікого не цікавили».

Вихований у патріотичній українській сім’ї, Юрій Богданович не прийняв більшовицького пе­ревороту. Після жорстоких визвольних змагань за волю України Юрій був заарештований більшови­ками, але зумів утікти до Німеччини. Там вступає до Берлінського університету, у 1925 році отримує ступінь доктора. А далі його дорога веде до США, де сходить і його світова зірка. Юрій отримує про­позицію про співпрацю від Прінстонського уні­верситету. Монографія про фотохімічні процеси (1928) принесла молодому дослідникові визнання в науковому світі. Наступні кілька років Георгій провів у лабораторіях Гарва­рдського університету, продовжуючи свої наукові пошуки. Він стає професо­ром Гарварду (1933), дійсним членом Американської Академії наук, а пізні­ше її віце-президентом.

З початком війни уряд США залучив нашого талановитого хіміка до «Манхеттенського проекту» — атомної програми, а також до складу Амери­канського Комітету Національної оборони (1944-1945). Кістяківський керу­вав відділом вибухових речовин атомних лабораторій в Лос-Аламосі, зокре­ма, розробив детонатори до перших американських атомних бомб. Згодом він стверджував, що взятися до цієї роботи його змусив страх перед пануванням у світі нацизму. Характерно, що більшість учених, у тому числі Ю.Кістяківський, після завершення «Манхеттенського проекту» присвятили своє життя боротьбі з його наслідками.

Після завершення II Світової війни він повертається до Гарварду й очо­лює там університетську кафедру хімії, аз 1957 року стає спеціальним рад­ником президента США Дуайта Ейзенхауера з питань науки і технологій.

Згодом остаточно розчарований у грі під назвою «велика політика», у 1976 році він опублікував свої щоденники під назвою «Вчений у Білому до­мі». Книгу тривалий час вважали одним з політичних бестселерів з життя Бі­лого дому. На початку 1968 року Кістяківський на знак протесту проти війни у В’єтнамі зрікається всіх державних посад. Він розриває свої зобов’язання перед Комітетом оборони і присвячує всю свою енергію та час, щоб запобіг­ти всесвітній ядерній катастрофі. За словами вченого «ядерна війна буде останньою епідемією, якої зазнає людство, й від неї немає порятунку, хіба що не допустити до такої війни взагалі». Юрій Кістяківський вважав, що тво­рення наукового й технічного знання залежить від фінансової підтримки державою найкращих науковців, до голосу яких треба прислухатися в різних сферах наукових потреб. Він очолює Раду за створення у світі гідних умов для життя людини.

Юрій Кістяківський — це фізик і хімік зі світовим ім’ям. Його дослі­дження і відкриття з проблем кінетики реакцій у газовій фазі, структури поліатомних молекул, термохімії органічних сполук, особливостей детонаційних хвиль стали цеглинами фундаменту світової науки. Він був автором понад 150 наукових публікацій, членом наукових товариств та академій різних кра­їн, номінант десятків почесних наукових звань.

За свою наукову діяльність учений отримав одинадцять почесних докторатів, удостоївся майже всіх головних нагород Американського хімічного товариства, був обраний членом Національної академії наук (1939), одержав у 1946 році від президента Трумена медаль «За заслуги», від президента Ейзенхауера в 1961 році— медаль Свободи, а від президента Джонсонав 1967 році — національну медаль науки.

Велика Британія нагородила його в 1948 році Королівською медаллю заслуг «За справу Свободи». Юрій Кістяківський любив жартувати, що він —  ходяче втілення теорії діда та батька про права людини та їх недоторканність. Саме в особі Юрія та його дочки втілилися ці віковічні сподівання багатьох відомих і забутих славних українців на те, що права та гідність українського народу таки будуть поціновані й захищені у світі.

Юрій Кістяківський пішов із життя 7 грудня 1982 року, але його донька Віра (1928 р. н.) продовжила батькову справу: професор фізики Масачусетського інституту технології з 1963 року, автор понад сотні наукових праць у галузі експериментальної ядерної фізики, експериментальної фізики високих енергій та астрофізики, член Американського фізичного товариства, обира­лась до Ради Американської асоціації розвитку науки (1987-1989).

Знаний і шанований був Юрій Кістяківський поза межами землі, яка йо­го народила. Забутий лише на Батьківщині. Немає його імені ні в довідниках, ні в енциклопедіях. Майже нічого не написано і про родину. Бурхливі події  розкидали родину в різні боки. Різними й нелегкими дорогами водило Кістяківських життя. Відродити добру наукову справу династії Кістяківських — справа національної честі українців.